ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПІД ЧАС НАДЗВИЧАЙНИЙ СИТУАЦІЙ
1. Діти до 2-х років.
Насправді у цьому віці діти нічого не розуміють, тому вся їхня поведінка залежить від поведінки батьків. Зрозумійте, діти все відчувають, і якщо батьки нервують, то діти все це переймають на себе. Вони не можуть висловити все словесно, тому реагують плачем і криками, дратуванням, або навпаки – дуже спокійний, не плаче чи не їсть.
Що потрібно від батьків:
- 
максимально зберігати спокій, проявляти турботу, обіймати, тощо.
2. Діти 3-6 років.
У такому віці діти вже володіють мовою відповідно до віку. Вони дещо вже розуміють, але тільки на тому рівні, що самі дізнались – спробували, дізнались чи відчули. У них багата уява, тому фантазують про неймовірні речі з світу фантазій. Діти не розуміють наслідків будь-яких надзвичайних ситуацій. Їхні реакції – це відображення реакцій батьків.
Як реагують діти?
- відчуття неспокою,
- боязнь залишатись наодинці,
- втрата апетиту,
- мовчання.
- заїкання,
- страх темряви,
- нетримання сечі
- та інше.
Що потрібно від батьків:
розуміння того, що такі реакції нормальні,
близькість і тілесний контакт,
підтримка дитини,
пояснення даної ситуації.
3. Діти 6-10 років.
У такому віці у дитини уміє думати. І неї проявляється логічне та абстрактне мислення. Вона вже розуміє багато речей. Батьки вже можуть пояснити певні ситуації, виникнення їх та правила поведінки. Діти можуть цікавитись новинами, чи загинули люди, скільки вижило чи чому так сталось. Починається спілкування і дружба з однолітками – важлива складова у їхньому житті.
Як реагують:
- Агресивність і роздратованість,
- Демонстрування свого страху,
- Зміна настрою,
- Залежність від батьків,
- Погіршення самопочуття (головна біль, нудота)
- Погіршення пам’яті, концентрації уваги,
- Зміни у фізичній активності
- Тощо.
Що потрібно від батьків:
Ігри та спілкування з батьками,
Терпіння, зменшення очікування,
Розподіл обов’язків та дотримання розпорядку у сім’ї
ВАЖЛИВО!!! Забезпечення зв’язок з друзями та однокласниками, щоб вони могли спілкуватись на різні теми та ділитись новинами.
4. Діти 11-14 років.
У цьому віці діти все прекрасно розуміють. Мають відчуття відповідальності, розуміють наслідки якихось дій для себе й інших та погляди інших людей. Мають відчуття відповідальності, провини і сорому
Як реагують:
- Прояви шкідливих звичок ( алкоголь, куріння, ігри та інше),
- Агресія, роздратування, тривога,
- Надмірне переживання за когось,
- Відчуття безпорадності та паніки ( це ніколи не закінчиться),
- Замикання у собі, уникання контактів,
- Різні прояви стресу (головний біль, нудота, запаморочення, втрата апетиту чи надмірне вживання їжі, тощо),
- Порушення пам’яті, уваги, мислення.
Що потрібно від батьків:
Контроль емоцій і реакцій на подію батьків,
Розмова з дітьми про дану ситуацію чи обговорення новин,
Допомогти дитині подолати переживання стосовно даної ситуації,
Заохочення до спілкування з однолітками та навчання,
Розпорядок дня та розподіл обов’язків у сім’ї,
Важливо!!! Батькам варто визнати свої переживання і обговорювати їх зі своїми дітьми рішення. Які можете прийняти разом з ними.
5. Діти 15-18+ років
Цей вік є складним з переходом з дитинства і світом дорослих. Зростає фізична сила, характер, інтелект і мислення. З’являються усвідомлення про світ та власні плани на життя. Формується власна точка зору на різні події, хоча і зберігається імпульсивність при сильному бажанні приймати самостійні рішення.
Як реагують:
- Надмірна роздратованість, різні прояви агресії, збудливість,
- Не бажання говорити з батьками чи висловлювати власну думку перед ними,
- Тривожність, порушення сну, апетиту,
- Пригніченість, байдужість,
- Може бути прояви головного болю, поганого самопочуття чи нудоти,
- Неуважність, погіршення пам’яті, уваги,
- Демонстративна поведінка, яка виражається у протесті всіх правил щодо поводження під час надзвичайних ситуацій (може демонстративно вийти гуляти на вулицю під час повітряної тривоги або комендантського часу),
- Або навпаки занадто контролює виконання всіх правил під час надзвичайних ситуацій.
Що потрібно від батьків:
Підтримка та порозуміння з боку батьків,
Заохочення, а не примушування до розмови про ситуацію, що сталась,
Розподіл обов’язків між членами родини,
Допомогти зняти напругу дитини і відволікти якоюсь домашньою грою чи діяльності.
Практично всі діти різних вікових категорій сприймають кризову ситуацію практично однаково – не виконують домовленості, вередують чи втрачають певні навички. Не треба цього лякатись, бо це абсолютно нормально. Допоможіть своїй дитині подолати стрес, пов’язаний з різними надзвичайними ситуаціями, своєю підтримкою та порозумінням.
